Новини
10.08.2015
Наше літо
Після всіх трудів та зусиль, які ми прикладаємо, щоб вчитися і зростати, сумлінно закінчивши ще один навчальний та катихитичний рік, як діти так і сестри дитячого будинку сімейного типу в Золочеві, радо зустріли КАНІКУЛИ, які також ретельно планували та готувалися. Це час, коли можна більше побути разом, відпочити, почитати, побувати в гостях, допомагати іншим та пізнати багато цікавого. Цьогорічне літо є особливо багатим на поїздки.
Уже традиційно на початку червня десятеро наших вихованців разом із с. Софронією Данилюк поїхали в гості до бабусі Ганни (мами с. Софронії) в с. Яблунька, що на Івано-Франківщині. Тут діти протягом місяця і відпочивали, і працювали: збирали суниці, сушили сіно, прибирали в домі, гралися, купалися в річці, ходили в гості до друзів, їздили на екскурсії до Івано-Франківська.
Загартувавшись відпочинком у селі, наша дітвора разом із с. Веронікою Вайда, окрім наймолодшого Юри та Юлі, поїхала в табір, який за посередництвом Сестер Служебниць організовує «Міст Надії». Табір проходив у Карпатах в с. Заріччя біля Яремче.
Діти були вражені виховним патріотичним спрямуванням табору. Вони багато відкрили для себе нового: вчилися правильно говорити по-українськи, цінувати рідну мову, ознайомились із зброєю, спілкувались із учасниками АТО, брали активну участь у таборових змаганнях та виховних бесідах.
Дітям було нелегко, вони самі це визнали, але задоволені, що змогли витримати до кінця табору та подолати всі труднощі… і тепер вони не такі вже й страшні.
Повернувшись із табору, ми вже готувалися в наступну поїздку, на яку дітвора найбільше очікувала - відпочинок на морі в Рибаківці, Миколаївської області. Рибаківка вже стала нам «рідною» і діти з радістю їхали в це місце. Тут проводиться багато різних заходів, особливо для дітей.
Окрім купання та засмагання на сонечку, діти кожного дня брали участь у 30-ти хвилинній ранковій фітнес-зарядці біля моря, грали у волейбол та дитячий дартс, будували піскові замки: Назар з Миколкою будували гаражі для машин та дороги, Юра викопував глибоку криницю і весь час носив до неї воду з моря. А дівчата ліпили з піску русалок.
Старші дівчата Романія та Юля взяли участь у дитячому караоке з піснею «Червона рута». Дівчатка пройшли у фінал і на вечірньому гала-концерті стали переможцями дитячого караоке. Ми щиро вболівали і були дуже щасливі за Юлю і Романію, та раділи разом, бо це було приємною несподіванкою для нас.
Відпочиваючи з дітьми на морі, з року в рік, у нас виробилися «морські традиції»: кожен повинен з’їхати з водяної гірки, яка має 10 м висоти; також діти по черзі йдуть із сестрою на базар, щоб вибрати собі та сестрам, які залишилися вдома, сувенір-пам’ятку з моря, а ще обов’язковою є «вечірня фотосесія» біля моря.
Під час відпочинку в Рибаківці діти дуже часто питали, чому люди розмовляють по-російськи, вони не могли зрозуміти, як можна бути українцем і не говорити по-українськи.
Ми часто розмовляємо з ними про війну в нашій країні, про тих, хто віддає своє життя за нас. Разом молимося за наших воїнів, живих і померлих, та за мир у нашій Україні.
Діти підростають, стають дорослішими, змінюються їх потреби, зацікавлення. На них можна покластися, доручити працю, відповідальність. Стають самостійнішими, але потребують ще більшої уваги і пильності з боку нас, дорослих.
Ми вдячні Богу за гарну погоду, здоров’я, добрих людей, яких зустрічаємо, де б ми не були, за прекрасне літо, за наших дітей, і особливо сестер, без яких діти не уявляють свого життя.
с. Мартина Костак, СНДМ
