Апостолят на початках заснування Згромадження
Місія є головним завданням усіх чернечих інституцій. Вона полягає не так у зовнішніх ділах, а радше в особистому свідченні живої присутності Христа у світі. Чим більше богопосвячені особи будуть подібними до Христа, тим більше Христос буде діяльним у світі заради спасіння людей. Щоб нести своє служіння богопосвячені особи мають бути глибоко з’єднані з Богом і усвідомлювати виклики часу, через дію Святого Духа розпізнавати їх глибокий богословський зміст1.
Співзасновники Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії зуміли розпізнати виклики та потреби часу, які виникли у Церкві та суспільстві, та дати відповідь на них через харизму та головні завдання нової чернечої інституції. У першій Конституції 1892 р. Сестер Служебниць читаємо: "Їхнім завданням буде ... засновувати захоронки для малих сільських дітей; доглядати по селах недужих і убогих, їм прислуговувати й приготовляти до побожної смерти; спільно з сільським народом трудитися і працювати; у неділі і свята читанням життя святих та інших духовних книжок виховувати нарід і заохочувати до служіння Богові, даючи собою приклад християнських чеснот і трудолюбивого життя". Це було нелегке завдання до реалізації, та коли Господь кличе до служіння у своєму винограднику, то дає спроможність виконати цю місію.
Черниці молодого Згромадження розпочали свою місійну працю серед свого народу, пам'ятаючи, що одним із найвиразніших проявів любові до убогих є визволення людини від тієї убогості, якою є відсутність культурно-релігійного виховання. Виховний апостолят Сестер Служебниць розпочавсяу відремонтованій стодолі, яка під час дня служила захоронкою, а ввечері туди приходили молодь та старші, щоб слухати читання Святого Письма, навчатися літургійного співу, отримати духовну пораду чи підтримку. Особливою увагою Сестри Служебниці оточували жіноцтво - молодих дівчат, матерів, навчали їх засад гігієни, різних ручних робіт, провадили бесіди на релігійно-виховні теми.
Сестри Служебниці намагалися доступними середниками надавати медичну допомогу бідним сільським мешканцям, жертвенно піклуючись про хворих та потребуючих, виготовляючи безкоштовні ліки.
Щоб професійно служити хворим, сестри навчалися у медичних закладах і проходили практику у лікарнях. У 1899 році Блаженна Йосафата одержала диплом медичної сестри. Вона навчалася в державній медичній школі й закінчила курси Червоного Хреста у Львівській лікарні.
Заслуга Сестер Служебниць полягає і в тому, що вони зуміли відновити красу та охайність Божих храмів. Духовний та моральний занепад Галичини у ХІХ столітті потягав за собою ряд негативних наслідків, одним з яких були занедбані святині. Сестри з особливою делікатністю дбали про чистоту церков та літургійчного посуду, шили нові ризи, гаптували і вищивали церковну білизну, оздоблювали храми композиціями з барвистих квітів. Діти, молодь та старші почали більше горнутися до церков, адже вони могли брати участь у богослужіннях. Сестри Служебниці співали з ними Молебень до Пресвятої Богородиці чи Ісуса Христа, плекали літургійних спів, молилися вервицю.
Із розвитком і поширенням Згромадження Сестер Служебниць в Галичині змінилася духовна, моральна, культурно-освітня ситуація. У селах, а згодом у містах, з'явились дошкільні установи для дітей, дівчата й жіноцтво гуртувалися у релігійних організаціях, хворі та потребуючі знаходили опіку і підтримку, естетично відновлені Божі храми оживилися літургійними відправами та активною у частю у них вірних.
Апостолят Сестер Служебниць в Україні сьогодні
Після 125-літньої історії Згромадження основним апостолятом Сестер Служебниць залишається виховання і катехизація дітей, молоді та старших у дитячих садках, школах, домах сестер, при парафіях. Сестри Служебниці проводять реколекції для дівчат і мирян, літні християнські табори та семінари для вчителів, катехитів і лікарів. Сестри працюють у захристіях, шиють літургічні ризи та церковну білизну. Сестри продовжують розвивати апостолят в медичній сфері, служачи хворим у лікарнях та поліклініках.
Сестри виконують служіння у кількох нунціатурах та резиденціях владик, розвивають викладацьку діяльність та працю в різних структурах Церкви.
Праця з потребуючими дітьми залишається пріоритетною у Згромадженні. Через осередки "Міст Надії", які є при 13 домах Провінції, сестри надають духовну і моральну підтримку дітям-сиротам та з потребуючих багатодітних родин. У Золочеві при монастирі сестер функціонує дитячий будинок сімейного типу, у якому виховуються 10 дітей, а у Львові нещодавно відкрито Соціальний Центр для опіки дівчатами-студентками, які позбавлені батьківського піклування. Сестри відвідують людей, особливо бідних і знедолених. Доми є відчиненими для усіх, хто шукає духовної чи моральної підтримки.
1Пор.: Іван Павло ІІ. Апостольське післясинодальне повчання Vita Consacrata/Богопосвячене життя, 72.
