Новини
Сестри із соціального центру у Львові розповідають про свою волонтерську працю
Війна… Жахлива, сумна реальність, у яку так важко повірити і сприйняти, особливо тепер, в ХХІ столітті. І все ж – повномасштабне, підле російське вторгнення 24 лютого 2022 о 5 год ранку повітряними ударами по цілях в Україні пригадало цілому світові, що безпека Європи – це питання риторичне і що росія не зупиниться ні перед чим, задля своїх амбітних, імперських намірів.
Завдяки відважному і професійному спротиву української армії і сил самооборони, а також великій, самовідданій підтримці цивільного населення, ворог не зміг виконати поставлених цілей, але війна триває… І продовжує забирати життя тисяч українців, руйнувати цілі міста і села, інфраструктуру і окремі будинки; вона продовжує наводити жах своїм жорстоким, холодним поглядом і дотиком до всього живого і світлого.
У зв’язку із початком війни та переведення навчання у закладах Львова у дистанційний формат, соціальний центр сестер Служебниць тимчасово і частково перестав виконувати свою функцію гуртожитку. З огляду на значну кількість біженців із зони бойових дій та нагальну потребу у їх розміщенні, із благословення Провінційної настоятельки с. Мирослави Яхимець, сестрами центру було прийнято рішення про надання цим особам тимчасового прихистку в «Домі надії». Цільовою категорією прийняття є жінки і діти.
Більшість наших гостей, яких за цей час вже було понад 50 осіб, перебувають у центрі 3-7 днів, а за цей час знаходять собі місце для довготривалого перебування, або виїжджають за кордон. Крім комфортних умов проживання, харчування, засобів особистої гігієни, а за потреби – медичної чи психологічної допомоги, які отримують внутрішньо переміщені особи (ВПО) в нашому домі, сестри особливо дбають, щоб після перенесеного досвіду жаху війни, тривалого стану стресу та виснажливого шляху евакуації, вони нарешті відчули безпеку, спокій, затишок і підтримку. Тому сестри спілкуються з цими людьми, запрошують до спільної молитви, інших заходів, а дівчата, мешканки центру, залучені до приготування їжі і проведення рекреаційного часу з дітьми. Для багатьох із цих людей, які прибувають із сходу, півдня і центру України, наш будинок часто стає першим досвідом релігійної, національної, ментальної ідентичності, тому нашим завданням є також зробити цей досвід якомога більш позитивним.
Ми ставимо собі за мету не лише надати тимчасовий прихисток цим людям і усі необхідні засоби на перший час, але пробуємо створити передумови для їх реабілітації і подальшої інтеграції в нове середовище проживання. Тому с. Єроніма Вовчак разом з Оленкою Кузів, мешканкою центру, організовують для них різні заходи дозвілля: екскурсії, майстер класи, спільні рекреації, відвідування храмів, що покращує їх психоемоційний стан, а також знайомить наших гостей з із християнськими і українськими традиціями, культурою і сприяють їх більшій релігійній і національній самоідентифікації.
За процес прийняття біженців, комунікацію з ними і місцевими державними органами та громадськими і волонтерськими організаціями відповідає с. Єроніма Вовчак.
С. Вероніка Хитра і с. Магдалина Чайківська дбають про видачу постільної білизни, а також долучаються інколи до приготування їжі для наших гостей і піклуються про різні побутові речі.
С. Вероніка деякий час також приєднувалася до волонтерського служіння на залізничному вокзалі, станції «Підзамче», де вибірково зупинялися евакуаціійні поїзди.
С. Магдалина приєднується до випікання і приготування смаколиків для наших Захисників, що організовує і реалізує с. Єроніма разом із дівчатами і переселенцями.
С. Єроніма теж контактує з різними Доброчинцями і волонтерськими організаціями та закупляє і відправляє на передову військову амуніцію, якої бракує чи відсутня у наших Захисників.
А також - адресно допомагає окремим потребуючим родинам чи особам з числа біженців тут, у Львові і поза містом. А ще сестра продовжує допомагати парафіянам УГКЦ в окупованих Донецьку і Луганську, і підтримувати та по потребі допомагати спільноті родин переселенців ще з 2014 р.
Український тил, як називають всі волонтерські ініціативи цивільного населення, є міцною запорукою нашої перемоги, бо залученість, жертовність, відвага і солідарність багатьох людей свідчать про незламність духу української нації!
А духовна боротьба і війна зі злом, які тривають на духовному фронті в кожній монашій, церковній і родинній спільноті засвідчує нашу віру, що Бог з нами в цій боротьбі, а коли «Бог з нами, то хто проти нас?». Ми знаємо, що боремося за правду і добро, проти демонічного озлоблення і тиранії, тому щиро віримо в перемогу ЛЮБОВІ!
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
С. Єроніма Вовчак, СНДМ
