Новини
30 червня 2018 року у Львові відійшла з цього світу по вічну нагороду с. Мирона Анастасія Склянка
С. Мирона була найстаршою сестрою в Провінції Співстраждання Матері Божої в Україні. Вона вступила до Згромадження ще перед Другою світовою війною, пережила підпільні часи і переслідування радянською владою.
У 90-х роках минулого століття зустріла довго очікувану свободу УГКЦ і разом з усіма сестрами вкладала свій ентузіазм у відбудову Провінції Співстраджання Божої Матері в Україні та продовжувала свій апостолят молитвою, добрим прикладом, діленням багатим досвідом богопосвяченого життя.
30 червня - 1 липня 2018 року у Львові, у Провінційному домі Благовіщення Божої Матері, відбувся похорон с. Мирони, у якому взяли участь сестри з різних спільнот України, а також Бразилії, Сербії, Казахстану, Бельгії, Великобританії.
Крім Сестер Служебниць, помолитися за с. Мирону прийшли Преосвященний Владика Володимир Груца, Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, Отці Василіяни на чолі з Протоігуменом о. Йоаном Школиком, Отці Редемптористи, о. Володимир Процик, а також рідні та знайомі покійної сестри.
Із Золочева разом із сестрами прибули діти з дитячого будинку сімейного типу «Покрова Матері Божої». Своєю щирою молитвою та букетом живих квітів із написом «Дякуємо за вірші…» вони дякували с. Мироні за її велику любов до дітей.
Після Заупокійної Божественної Літургії у каплиці Провінційного дому домовину з тілом с. Мирони перевезено до храму св. Онуфрія, де Отці Василіяни відслужили Чин Похорону.
Особливо зворушливим були слова с. Мирослави Яхимець, Провінційної Настоятельки, до сестер, яка заохотила їх любити одна одну, доцінювати та служити. «Тільки ділячись взаємно любов’ю, ми зможемо виконати оте завдання, до якого Господь покликав кожну з нас - осягнути Боже Царство», наголосила с. Мирослава.
Провінційна Настоятелька особливу подяку склала Отцям Василіянам, які завжди підтримують наше Згромадження в різних моментах, за їх служіння нашому народові.
Похоронили с. Мирону на цвинтарі в с. Малехів, де знайшли вічний спочинок багато Сестер Служебниць.
Проповідь о. Веніямина Чернеги, ЧСВВ, під час Божественної Літургії в Сестер Служебниць
О. Веніямин Чернега, ЧСВВ, про с. Мирону
Звернення Провінційної Настоятельки
Короткі відомості про с. Мирону Склянку, СНДМ
29 жовтня 1922 року в мальовничому селі Клюсові (1 км від Кристинополя) у побожній християнській родині Семена Склянки та його дружини Євдокії побачила світ шоста дитина - донечка. Під час хрещення вона отримала ім’я Анастасія.
Своїх дітей батьки виховували у любові, злагоді, повазі один до одного, прищеплюючи у невинні дитячі серця паростки християнських чеснот. Старші діти опікувалися меншими, допомагаючи батькам у праці, і так у згоді і любові виростали, як добра християнська родина.
Семен Склянка був чесним і працьовитим хліборобом. Його дружина займалася домашнім господарством. Велику увагу подружжя приділяло християнському вихованню своїх дітей. Вранці та ввечері побожна родина спільно молилася, а у неділю та свята поспішала до Кристинополя на богослужіння до монастирської церкви св. Юрія Отців Василіян (оскільки церква у Клюсові згоріла). Настя разом з іншими хлопцями і дівчатами належала до молодіжного церковного хору.
У ранньому дитинстві Настя почала відвідувати захоронку, яку провадили Сестри Служебниці при Новіціятському домі у Кристинополі. Про свої дитячі роки с. Мирона згадувала: «У 1927 році я, Настуня Склянка, з громадкою моїх ровесниць стала ходити до Кристино-пільської захоронки із села Клюсова польовою доріжкою, обабіч якої филювали лани збіжжя. При дорозі росли коноплі, картопля і конюшина. І ми, селянські діти, тримаючись долонями своїх рученят, йшли, слухаючи і подивляючи всю природу, навіть не відчуваючи втоми.»
Початкову чотирирічну освіту Настя отримала у рідному селі, закінчивши у 1932 році школу. Батьки, бажаючи, щоб їх дитина навчалася далі, віддали Настю до народної школи у Кристинополі, де дівчина закінчила 7 класів. Настя Склянка старанно вчилася, тягнулася до знань. Про це свідчить її свідоцтво про закінчення школи, у якому є дуже хороші оцінки за отримані знання. Сестра Мирона з вдячністю згадує шкільних вчителів, а особливо катехита о. Василя Шалагу, ЧСВВ. Навчаючись у школі, Настя з іншими дівчатами належали до «Апостольства молитви» при церкві Отців Василіян.
Після закінчення школи Настя роздумувала про своє покликання. Старша сестра Насті Анна у січні 1928 року вступила до новіціяту Сестер Служебниць у Кристинополі. Під час облечин Анна стала с. Амфіяною.
Приклад старшої рідної сестри заохочував юну Настю відповісти на поклик Христа. Дівчина відкрила батькам своє щире бажання вступити до монастиря. С. Мирона згадувала: «Хоч тато були трохи противний, казав, що вже є двоє з родини (моя тітка і моя рідна сестра, на десять років старша за мене), що вистарчить, але мама казала, що, якщо Бог хоче, я тобі, дитино, не перечу. Я не мала перепони, не було в мене ніякого чуда, видінь, сну, життя йшло нормально.»
Семен та Євдокія поблагословили свою другу донечку на дорогу служіння Богові. Настя вступила до монастиря до новіціяту у Кристинополі 25 лютого 1939 року.
Швидко пролетів час кандидатури. Під час Облечин, які відбулися 28 серпня 1939 року на свято Успіння Пресвятої Богородиці у каплиці Кристинопільського новіціяту, кандидатка Анастасія Склянка отримала чернече ім’я с. Мирона.
Через тиждень після Облечин на новіціятський будинок впали німецькі бомби. Ніхто з сестер тоді не постраждав, але сам будинок дуже потерпів. Однак його вдалося відремонтувати. За урядування німців життя в Кристинополі йшло нормальним ходом.
29 серпня 1941 року с. Мирона Склянка склала перші обіти. Під кінець 1941 року її призначили на спільноту до Старого Самбора провадити захоронку. С. Мирона дуже любила працю у захоронці. Отримані в новіціяті знання вона намагалася впровадити у практику. Щоб вдосконалити свій професійний рівень, с. Мирона у 1942 році закінчила курс провідниць дитячого садка у Старому Самборі, а у 1944 р. – у м. Львові.
Та у 1944 р., з приходом радянських військ, у Старому Самборі почалися переслідування релігії та духовних осіб. У травні 1946 року, після «Псевдо-Собору», сестри Діогена Кулинич, Амфіяна Муж і Мирона Склянка із Старого Самбора переїхали до Львова. C. Мирона з іншими сестрами влаштувалися працювати в туберкульозну лікарню.
У цих нелегких обставинах сестри продовжували жити згідно харизми Згромадження, з самопожертвою йшли туди, де була найбільша потреба. БУ лікарні було велике поле для праці. Багато хворих із східних областей України були нехрещені. Часто хворі просили сестер священика.
У 1948 році, на свято Успіння Пресвятої Богородиці, сім Сестер Служебниць склали вічні обіти у Львові у домі по вул. Мучній. Серед них була с. Мирона Склянка. До цієї важливої події сестри приготувалися реколекціями, правда лише триденними, бо не було можливості робити довші. Реколекції проводив о. Петро Гураль, ЧСВВ.
У 1952-54 р. с. Мирона навчалася на курсах медичних сестер при Червоному Хресті, які закінчила з відзнакою. У 1955 р. закінчила курс рентген-лаборантів. До виходу на пенсію с. Мирона пропрацювала ренген-лаборантом.
У травні 1957 року, внаслідок важкої форми ангіни, померла с. Амфіяна – рідна сестра с. Мирони. Цю невиліковну хворобу спровокувала профілактична прививка, яку с. Амфіяну заставили зробити на роботі.
У 1977 році с. Мирона пішла на пенсію і доглядала хворих сестер - с. Томію Світенко, с. Соломію Терещук, с. Марію Бородієвич і с. Петру Ярошко.
У часи панування комуністичного режиму с. Мирона не раз зазнавала переслідувань з боку радянської влади. Сестра згадувала: «Були ревізії, приходили до хати, потім кликали на допити. Вони знали, що ми в законі. Як мене покликали, то говорили мені за Шептицького, що він таке і таке робив, був за німцями і проти комуни, і що я того самого духу. Ще казали, як ми можемо погодити релігію і медицину, що цілуємо образи і так розносимо інфекцію. А я відповіла, що ще такого не було, щоб заразилася через те, що образ поцілувала.»
У 1982-1988 роках с. Мирона виконувала уряд Провінційної Секретарки. Завдяки їй молоде покоління сестер отримало багато цінних спогадів, хронік, документів, світлин про історію Згромадження та УГКЦ.
Із великою радістю с. Мирона зустріла довго очікувану свободу УГКЦ і разом з усіма сестрами вкладала свій ентузіазм у відбудову Провінції Співстраджання Божої Матері в Україні та продовжувала свій апостолят молитвою, добрим прикладом, діленням багатим досвідом богопосвяченого життя. На її устах, крім молитви, завжди була добра порада та заохота для молодих сестер, усмішка.
С. Мирона дуже цінувала Пресвяту Євхаристію. Молитва і праця були мов ті два крила, які підтримували її богопосвячене життя і вказували іншим дорогу до Божого Царства.
У 2014 році с. Мирона відсвяткувала 75-літній ювілей богопосвяченого життя, дякуючи Богові за дар чернечого покликання.
Останній рік с. Мирона була дуже хворою та немічною, вона дуже багато молилася, не випускаючи вервицю із рук. Не маючи змоги бути на Літургії, вона щодня з великою вірою і любов’ю приймала Євхаристійного Христа і за все була дуже вдячною.
30 червня 2018 року, вранці о 08:00, коли сестри в каплиці Провінційного дому молилися Божественну Літургію, с. Мирона Склянка упокоїлася в Бозі, у присутності сестер спільноти, вірно зверставши свою довгу і нелегку земну мандрівку, щоб перейти до вічного споглядання Того, кому так віддано служила ціле життя.
Вічна їй пам'ять!
