Новини
У Львові відбулася формаційна зустріч настоятельок Сестер Служебниць в Україні
Формаційна зустріч – це завжди чудова нагода для особистого навчання, вправляння у слуханні, діалозі, спроба краще зрозуміти себе, щоб бути вирозумілою для інших. Але понад усе – це відкритість на дію Святого Духа, щоб творчо та сміливо підходити до змін! Мабуть ось так коротко можна описати пережиття однієї з учасниць після формаційної зустрічі настоятельок спільнот Провінції, яка 28-30 вересня 2018 року проходила у Провінційному домі Благовіщення Божої Матері у м. Львові.
Основною темою зустрічі була тема Прощення. Як зазначила Провінційна настоятелька с. Мирослава Яхимець, тема актуальна завжди, бо завжди знайдуться особи на нашій дорозі життя, яким нам треба простити і у яких ми маємо попросити прощення. Затаєна образа, непрощення – це біль, який ми завдаємо самі собі, самі себе нам ранимо. Сестра, вживаючи біблійні розповіді про Авесалома і Давида, Йосифа, проданого братами у рабство, проілюструвала, що на образи ми можемо реагувати трояко: агресивно, пасивно й активно, тобто діалогуючи взаємно, що при добрій волі з обох сторін неодмінно веде до примирення і прощення, до внутрішньої свободи. Та все ж таки, нам важко прощати……і с. Мирослава назвала понад десяток таких причин. Очевидно – цей список невичерпаний, але може допомогти розпізнати себе у різних ситуаціях.
О. Прокопій Лотоцький, ЧСВВ, який проповідував під час Божественної Літургій та мав конференції із сестрами, серед багатьох цінних і корисних думок сказав, що великі гріхи, як от вбивство, крадіж, проституція – є явними, і особи, які їх вчиняють, виставлені на осуд суспільства, їх знають, а от такі маленькі «грішки», як образа, заздрість, непрощення – вони є приховані. І часто особа усміхнена, побожна, привітна, а у серці криє біль образи і непрощення, і тим самим спустошує себе. «Ми молимося за мир в Україні, засуджуємо антилюдські дії, - сказав отець, - а часто творимо війну у себе у серці, забуваємо про людяність із співсестами у спільноті».
Недільну Божественну Літургії у каплиці монастиря відслужив о. Андрій Боднар, СДБ. У проповіді отець заохотив сестер бути учасниками, спільниками Слова, так як Ісус став спільником Петра у човні, щоб потім Петро став спільником Ісуса у ловитві риби, відпливаючи на глибину. «Не треба боятися конфронтувати своє життя із Словом Божим, - наголосив отець Андрій, - треба дозволити, щоб це Слово вразило, «потопило» у нас те, що є несумісне із нашим служіння, несумісне із вірністю Богові». Не боятися кинутися на глибінь із Словом Божим, означає також не боятися «втопити» гріх, щоб дати змогу народилася новій особі.
Зустріч – це також момент Радості. Також і у нашій невеличкій спільноті ми раділи разом із нашою уродинницею с. Боніфатією Дяків, Генеральною заступницею, та іменинницями: с. Любою Старжинською та с. Надією Старжинською, як рівнож жертвували Божественну Літургію в наміренні нашої Мати Генеральної с. Софіі Лебедович та усіх присутніх та неприсутніх сестер, що носять ім’я Віра, Надія Любов!
Можна ще багато писати чудових думок, які звучали протягом тих днів, ділитися пережитим досвідом…., але найкраще – це самим почути і знайти власне Слово, яке вразило і запам’яталося! Отож… до зустрічі на наших формаціях і до нових дописів, але вже від ВАС!
Учасниця зустрічі
