Історія Згромадження
Морально пригноблений народ Галичини кінця ХІХ століття перебував в умовах темності та бідності. Шукаючи кращої долі, галичани виїжджали на заробітки за кордон.
Крім низького економічного рівня, українське населення Галичини терпіло ще й соціальне та національне гноблення. До глобальних соціальних проблем належали штучно створене пияцтво, неграмотність, неморальність.
Свідоме духовенство УГКЦ зуміло відчитати виклики та потреби тогочасного українського суспільства та відповісти на них. Існувала велика потреба заснувати активне Згромадження, члени якого б, живучи між бідним народом, служили його суспільним, культурним та релігійним потребам.
Завдяки тісній співпраці чернечого та єпархіального клиру повстало перше активне жіноче Згромадження візантійського обряду – Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.
Ініціаторами та співзасновниками цього Згромадження були – ревний місіонер о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, досвідчений парафіяльний священик о. Кирило Селецький та молода львів’янка Михайлина Гордашевська, яка стала провідницею новоствореної спільноти богопосвячених осіб. На свято Успіння Пресвятої Богородиці – 27 серпня 1892 року, відбулося урочисте посвячення першого дому Сестер Служебниць у с. Жужелі та прийняття перших шести кандидаток – молодих дівчат, які бажали посвятити своє життя Богові у чернечому стані.Завданням Згромадження було служити там, де найбільша потреба, через виховання дітей та молоді, опіку над сиротами, хворими, дбання про красу Божих храмів тощо. Із Божого благословення Згромадження швидко розвинулось в Україні і вже в перших роках свого існування почало поширюватись по країнах Європи та інших континентах – у Канаді (1902), Югославії (1906), Бразилії (1911), на Закарпатській Україні (1928) й у США (1938).
У 1930 році Згромадження отримало статус Папського права. 1934 р. ССНДМ, які до цього часу підпорядковувалися єпархіальній владі, були зцентралізовані під головним зарядом з одним чернечим уставом, затвердженим папою Пієм XII 1956, і діяли у трьох чернечих провінціях: для Європи, Канади й США та Бразилії.
У 1938 Згромадження Сестер Служебниць в Європі нараховувало 92 доми і 494 сестри. ССНДМ провадили захоронки (76, близько 5000 дітей), сиротинці (15 з 380 сиротами) та 3 народні школи, економію у 4 духовних семінаріях та різноманітну церковно-харитативну працю по парафіях, особливо між жіноцтвом.
Ліквідувавши у 1946 р. Українську Греко-Католицьку Церкву, радянська влада скасувала й ССНДМ. Багатьох сестер вивезли на Сибір. Незважаючи на переслідування з боку комуністичного режиму, Сестри Служебниці продовжили активну діяльність в Україні в умовах підпілля.
На даний час Згромадження розвивається у 15 країнах світу і біля 700 монахинь служать Богові і людям у семи Провінціях (в Україні, Канаді, Бразилії, Словаччині, Америці, Польщі, Сербії) та одній Делегатурі (в Аргентині). Головний дім Згромадження ССНДМ знаходиться в Римі.
ССНДМ далі працюють, насамперед, у парафіяльному шкільництві, мають власні середні й вищі школи для дівчат та дають місійно-катехитичну допомогу священикам по далекорозкинених місцевостях.
Сьогодні Провінція Сестер Служебниць в Україні нараховує 130 сестер. Сестри Служебниці, йдучи за голосом Божественного Спасителя та будучи вірними харизмі засновників, намагаються відповідати на потреби нинішнього суспільства та сучасної людини, прагнуть бути відкритими на знаки часу та служити там, де є найбільша потреба.
