Золочів, дитячий будинок сімейного типу "Покрова Матері Божої"
вул. Шевченка, 168б
м. Золочів
80700 Львівська обл.
Україна
тел.: (03265)7-02-31
Історія дитячого будинку у Золочеві
18 жовтня 2007 року у м. Золочеві відбулося урочисте відкриття та посвячення дитячого будинку сімейного типу «Покрова Матері Божої». Свято розпочалося на подвір’ї дитячого будинку, де зібралося багато мешканців Золочева та гостей. Тепле осіннє небо, радісні усмішки створювали в усіх гарний настрій та надію на краще майбутнє.
Діти, одягнені у барвисті українські строї, квітами ти цікавими поглядами зустріли прибулих гостей – Високопреосвященного Владику Ігора Возьняка, Архиєпископа Львівського, численних священиків, добродіїв монастиря.
Владика Ігор здійснив обряд посвячення дитячого будинку та звернувся до сестер із пастирським словом заохоти, подяки та благословення: «Вірю, що сестри постараються докладати максимум зусиль, щоб своє служіння Богові і людям, у відношенні до цих малих громадян України, виконати якнайкраще.»
С. Розалія Паращук, Головна Заступниця, зачитала листа від Мати Дженес Солюк, Головної Настоятельки ССНДМ, яка, перебуваючи на візитації у далекій Канаді, духом та молитвою була присутня на цій урочистості. «Надіюся, що з Божою допомогою, - пише Мати Дженес, - на сторінках історії цього дому будуть записані імена людей, які допомагатимуть сестрам давати притулок у своєму серці для потребуючих діточок».
Провінційна Настоятелька Сестер Служебниць в Україні с. Любов Старжинська подякувала усім добродіям, жертводавцям, спонсорам, які «допомагали порадою, сумлінною та відданою працею у будові, пожертвах чи в будь-який-інший спосіб».
Під материнською опікою Сестер Служебниць сьогодні у цьому домі проживають десять дітей-сиріт. За час перебування у дитячому будинку діти дуже змінилися – добре розвиваються фізично та духовно, покращилася їхня успішність у школі, також вони отримують добре релігійне та культурне виховання. Діти дуже обдаровані, відвідують різні гуртки та спортивні секції.
Сьогодні, коли українське суспільство переживає труднощі, пов’язані з економічною, моральною, духовною кризою, із безліччю невирішених соціальних проблем, великого значення набуває проблема виховання молодого покоління. Сестри Служебниці радіють, що з Божою допомогою можуть продовжувати місію Блаженної Йосафати і служити там, де є найбільша потреба!
Як мені бути мамою-вихователькою?
Найважче для мене бути доброю мамою у повному значенні цього слова, щоб любити дитину так глибоко і сильно, як мама. Бути мамою, яка любить завжди. Це нелегко, але варто! Правдива любов до дітей, якої я вчуся постійно, відкриває для мене нові відчуття, почуття, нове бачення та розуміння свого покликання, а також нові труднощі. Легко любити тих дітей, які дають себе любити. Але дуже важко, коли я не розумію дитину, а дитина - мене.
Найважливіше - знайти в собі силу, рівновагу, щоб спокійно реагувати, розмовляти з дитиною: не замикати її в собі, а прийняти безумовно та відкривати те добро, що є в ній.
Я часто говорю: "Уяви собі, що ти - це я, а я - це ти. Щоб ти сказала зараз своїй дитині?" Тоді дитина починає думати. У вихованні дітей найважливішим для мене є молитва за кожного з них. Якими б досконалими не були батьки, вони не зможуть виховати добру, цілісну особистість без Бога. Часом здається, що далі не можу, не знаю, що робити, не маю сили і прошу допомоги в найкращого Батька і Він дає мені завжди набагато більше, ніж я прошу... Тільки Він знає до глибини кожне дитяче і доросле серце...
Виховання та життя з дітьми є для мене також великою радістю. Це велике щастя - відкривати добро і виховувати його у дітях. Ми вчимося жити разом і бути щасливими. Я радію, коли вони здорові, радісні, коли граються разом, допомагають одні одним, вміють вибачитися, переживають та піклуються одні про одних, стають самостійними, чемними, вчаться любити Бога, ближніх і свій край. Я бачу, як вони ростуть, змінюються, як багато вони вже знають, розуміють, як вони люблять нас, дорослих, довіряють нам.
Виховання дітей вимагає від мене постійної рівноваги духа, багато любові, величезної творчості та готовності до всього. Це свого роду школа, в якій немає вікових обмежень, тому потрібно набратися терпеливості, щоб іти разом. Діти дуже тонко відчувають, коли з ними щирі; у першу чергу, дивляться на приклад дорослих, і, як правило, чинять подібно.
Спостерігаючи за нашими дітьми, можу сказати, що чим менша дитина, тим менше часу потрібно для формування її загальнолюдських і християнських якостей, є шанс подолати ті форми поведінки, свідком яких діти були у власній сім’ї чи інтернаті...
Своїми роздумами поділилася с. Мартина Костак, СНДМ
