Дбання про красу Божого храму

Сучасна Конституція Згромадження про цю ділянку апостоляту говорить так: "Сестри Служебниці дбають про красу Божих храмів, ведуть ризниці, провадять іконописні майстерні і літургійний спів, та готують до того мирян".

Вже на початках заснування Згромадження Сестри Служебниці велику увагу приділяли Божим храмам. Духовний і моральний занепад Галичини у ХІХ солітті потягав за собою ряд негативних наслідків, одним із яких були занебдані святині. Коли Сестри Служебниці відкривали нові доми, то першими їх відвідинами були місцеві храми, і до них перших вони прикладали руки.

О. Атанасій Великий, ЧСВВ, у своїй "Історії Сестер Служебниць"¹ влучно зауважив, що Служебниці своїми руками пробували з того найменшого ресурсу, що вони мали – вишивка, квіти, витворити те, що на Заході було досягнено через довгі століття мовою граніту, мармуру і золота.

Молоді черниці з особливою делікатністю дбали про чистоту церков та риз, направляли і шили нові літургічні ризи, гаптували та вишивали церковну білизну, виготовляли штучні квіти, щоб оздоблювати храми взимку. У свою працю сестри вкладали не лише естетичний смак і любов до краси. Дбання про чистоту і красу Божого храму було виявом їх глибокої віри і дієвого богопочитаня Ісуса Христа у Пресвятій Євхаристії. Сестри прищепили цю релігійну красу і своїм вихованцям в захоронках, дівчатам та жіноцтву. І тоді в народну душу ввійшло оте нове, глибоко релігійне відчуття краси Божого храму в нашому народі.

Також Служебниці мали вплив на релігійну і літургійну обнову через виховання у тому дусі молодих священичих покликань в єпархіальних семінаріях, у яких вони провадили господарство (Львів - 1899, Станиславів - 1904, Перемишль - 1915, Рим - 1931, Стемфорд - 1935).

Це був вплив щоденного прикладу і жертвенної праці: чиста каплиця, прибраний і чистий престіл, чиста церковна білизна, бездоганна літургічна риза, завжди чистий покрівець над чашею Господа. Звідси цілі покоління молодих священиків винесли живий приклад старання про чистоту і красу Господніх храмів.

Дбаючи про красу храмів, Сестри Служебниці звертали особливу увагу на літургічні ризи. Виготовлення літургічних риз стало для Сестер Служебниць не заробітним ремеслом, а релігійною місією, апостолятом. Хроніка Сестер Служебниць розповідає на своїх сторінках: "У Кристинополі, при новіціяті, була робітня церковних риз, шиття, штучних квітів... За дуже уміркованою нагородою робили нові фелони, стихарі та займалися направою ушкоджених фелонів і церковного білля. Як гарно виконували працю, доказом подяка, що її переслав о. Грицикевич з В'язовниці, який замовив новий фелон і дав п'ять старих до направи: "Все дуже красно зроблене й дешево почислено, так що я цілком задоволений. Дай, Боже, щоб Сестрички здорові були й для добра святої Церкви нашої й нашої вітчини трудилися."²

Сестри з плином часу зуміли витворити свій служебницький стиль виготовлення церковних риз, який поширився не тільки в Галичині, але і в еміграції. Виготовляючи золотисті єпископські мітри, сакоси, стихарі, прості священичі фелони, Сестри Служебниці відновили на наших землях золотий гафт.

Сьогодні Сестри Служебниці, продовжуючи місію своїх попередниць, здійснюють служіння у церковних захристіях, випікають просфору, слідкують за чистотою церковної білизни, виготовляють літургічні ризи, пишуть ікони, провадять літугрійний спів, навчають цього мирян.