Новини
Блаженніший Святослав завітав до Провінційного дому у Львові
«Його нема тут», – це слово як про Христа, так і про біль і смуток. Так нам потрібно в цю неділю, де ми вкотре переживаємо джерело тієї пасхальної радості, щоб ангел і до нас прийшов та благовістив, змінив наш плач на радість, витер наші сльози, а Вам, дорогі Сестри, дав у руки миро не для того, щоб намазували померлих, але лікували рани живих».
30 квітня 2023 р., у неділю Мироносиць, у Провінційний дім Сестер Служебниць Непорочної Діви у Львові завітав дорогий гість – Отець і Глава нашої Церкви Блаженніший Святослав. «Дорогі Сестри, я так дякую Господу Богу, що у цю неділю жінок мироносиць, Він привів мене до Вас. Вам щиро скажу, це не було заплановано, можливо, як не були заплановані ті всі події, які сталися у сьогоднішньому Євангелії», - зазначив у проповіді Архиєрей.
«У цю неділю, пасхальну неділю, яку ми називаємо неділею жінок-мироносиць, Церква запрошує нас повернутись до джерела. Боже Слово веде нас до тієї першої миті, коли у порожньому гробі небо, земля і людина вперше почули слово: «Він воскрес!» Цікаво, що кожен, хто сьогодні приїде до Єрусалиму, до храму гробу Господнього, увійде у храм і побачить кувуклію, де, згідно передання, і був похований Христос, знайде напис над кувуклією: «Його немає тут, Він – воскрес!» Коли ви подолаєте сотні кілометрів, митниці, контролі і туди приїдете та зайдете у це місце і прочитаєте: «Його немає тут, Він воскрес!» - це і понині зворушує, вражає.
Блаженніший запросив сестер задуматися над тим, що ж спонукало жінок рано-вранці йти до гробу? - і продовжив: «Якби їх розбудив до того якийсь голос обов’язку, навіть релігійного, голос якогось примусу чи наказу, то вони б мали три вагомі аргументи, якими вони б могли все знівелювати, а саме: стоїть сторожа, військова сторожа, саме для того, щоб ніхто з учнів чи учениць не міг туди прийти. Другий залізний аргумент: камінь привалений до гробу і людська природа, жіноча природа, казала б не потрібно іти, бо хто той камінь може відвалити. І навіть була релігійна причина, бо влада поставила печаті. Отож, що було тією силою, яка дала можливість подолати усі три непереборені, з людського боку перешкоди? Ми можемо сказати – любов, любов і милосердя. Любов до того, хто став осердям ненависті, кари і злості, яка з цілого світу сконцентрувалася у тій Особі, яку обдерли, закатували, розп’яли, нагим повісили на вселюдську зневагу. Любов і милосерді до того, кому навіть відмовили у всіх необхідних моментах релігійного похорону. Жінки ішли, щоб доповнити все те, що тогочасне людство не змогло доповнити, додати, розп’ятому Богові. Любов до Бога привела у цей ранок жінок до порожнього гробу, і ця любов усунула усі три перешкоди, тому що на цю любов Бог відповідає: посилає свого ангела, який звіщає найбільш неможливу звістку, що «Його немає тут, бо Він воскрес!»
І ця вістка розпочинає ланцюжок перемін, які змінюють і до сьогодні історію світу. «Ті, які йшли і змішували сльози з миром, повертаються назад цілком іншими. Ангел, бере сльози жінок і перетворює їх на благовіст радості. Миро, яке вони несли, щоб помазати тіло померлого, перетворюється на лікарство, на бальзам, яким жінки намастять рани тих, які по сьогодні в різних обставинах терплять, плачуть, страждають, шукають зцілення, шукають сили того слова: «Христос воскрес!» - наголосив проповідник.
Звертаючи погляд слухачів до сьогодення, Блаженніший Святослав зауважив, що і нам потрібно цього цілющого бальзаму на рани нашого українського народу: «Сьогодні українська жінка плаче і не знає, як втішитися. Ті найдорожчі слова, які ми маємо у нашій мові - є жіночого роду: Батьківщина, Україна, мама. І всі вони плачуть. Але те слово, Слово Боже, є Словом, яке змінює усе. Можливо сьогодні, ми той смуток, біль і плач, як добрі жінки-мироносиці, повинні принести до Христового гробу. Принести, разом з нашою любов’ю до Бога і до плачучої України, бо нам так треба сьогодні того бальзаму на наші рани. Ми кажемо, що сьогодні душпастирство Церкви в обставинах війни є душпастирством зцілення ран війни. І як не дивно, Господь Бог дає те лікарство, ту силу, той бальзам, змінювати плач на радість українській жінці, яка говорить до серця тих дітей, які страхаються від звуку повітряної тривоги, від голосу бомб і ракет, які падають на нашу голову; тієї мами, яка чуває над життям дитини, яка змушена залишити свій дім, своє місто навіть свою країну».
Отець і Глава нашої Церкви, звертаючись до сестер, зібраних на формацію, вказав на важливість таких зустрічей, адже вони служать для того, щоб скріпити, збудувати, знову повернути до джерела, до покликання, до джерела апостольського запалу, щоб обновити любов до Бога, до своєї Церкви, могти ще з більшою радістю та силою повернутися до щоденного служіння.
Предстоятель привітав новообрану Провінційну настоятельку с. Христофору Буштин: «Сестро Христофоро, нам так тяжко було з Києві віддавати Вас до Львова, але думаю, що тепер та відстань Київ-Львів дуже зменшилася. Я дякую всім вашим Сестрам, які зараз так щедро служить там, де зараз є найнебезпечніше, найтяжче нашій Церкві». На завершення Патріарх побажав сестрам: «Нехай Мати Божа, мати нашого Спасителя, яку ми вітаємо і величаємо у цьому пасхальному часі, як новий Єрусалим, який світиться, нехай вона буде тією, що завжди вас потішає, буде завжди вас вести уперед до того радісного світлого Христового воскресіння, яке тут починається і не матиме кінця у вічності!»
С. Анастасія Заброцька, СНДМ
Провінційна Секретарка
