Новини
Cлово с. Терези Слоти, Генеральної Настоятельки, під час форуму Провінції /08-04-2016/
Слава Ісусу Христу!
Дорога Високопреподобна с. Боніфатіє, Провінційна Настоятелько, дорогі Сестри Дорадниці, найдорожчі сестри-учасниці форуму «Місія Служебниць: між постійною обновою і вірністю традиції».
Дякую за запрошення взяти участь в такому Служебницькому зібранні, рада бачити кожну з Вас. Ця тема мені особисто дуже актуальна, бо я нещодавно закінчила з вами канонічну візитацію і почуваюся, що можу сміливо говорити Вам моє бачення, як Ваша Провінція в цілому і кожна з Вас зокрема виконує місію Служебниць, як воно було, як розвивається і яке бачення майбутності. Буду ділитися своїми власними думками, як я бачу Вашу будучність. Це будуть короткі уривки звіту з канонічної візитації, яка відбулася 15.10.2015 – 20.01.2016.
Бачу минуле Згромадження в обличчі старших Сестер, теперішнє - в запалі молодого Служебницького покоління Сестер та з надією дивлюся на розвиток Згромадження. Прошу в милосердного Господа витривання в покликанні для кожної з нас та свіжого погляду на місію Сестер Служебниць: служити, де найбільша потреба.
Вважаю, що саме Ювілейний Рік Божого Милосердя, який триває та дарує нам кожного дня багато Божих ласк, пояснює нашу Служебницьку дорогу найкраще. Бо приклад милосердного ставлення Бога-Отця до кожного створіння, створює для нас ясну картину нашої посвяти, нашого служіння. А Матінка Божа є Дверима цього Милосердя.
Як кожна спільнота, чи окремо взятий християнин, найперше маємо подякувати Небесному Отцеві за дар життя нашого Згромадження, за його розвиток. Наступний крок – перепрошення за всі наші гріхи, особисті чи спільнотні, так би мовити «сповідь», бо як часто повторює Папа Франциск у своїх катехизах – ми всі грішники, всі потребуємо милосердного прощення від Бога. Хочу Вам пригадати, що це прощення до нас не прийде в повноті, якщо ми не прощаємо одна одній. І далі – всі разом в молитві просімо Господа світла Святого Духа, як йти вперед, розвиватися, служити одна одній і цілій Церкві.
Ось уривки звіту канонічної візитації по питанні духовного стану, апостоляту, спільного життя, плани на майбутнє, які входять в тему форуму «Місія Служебниць: між постійною обновою і вірністю традиції».
Сестри, на загал бачу вас в доброму духовному стані. Є індивідуальні кризи в окремих Сестер, і це нас не повинно дивувати. Ви завжди гарно молитеся Церковне Правило - Молитвослов, додаючи Молебні, Акафісти чи інше.
Тішуся разом з Вами, що маєте різні типи реколекцій: традиційні, Ігнатіанські, Lectio Divina, Ділення Божим Словом, реколекції в отців Студитів та інше.
Сестри дуже вдячні за постійну формацію, ґратулюю цій Управі, як і попереднім, які дуже серйозно старалися дати Сестрам здоровий, глибокий духовний провід. Тішуся, що ніхто не заперечує вартості Євхаристії, ніхто не заперечує потребу щоденної Божественної Літургії, особистої молитви, розважання та наших традиційних молитов. Видно плоди постійної формації за минулих 25 років.
Дозвольте заохотити Вас на:
* Частішу індивідуальну молитву перед Найсвятішими Тайнами, щоб цей великий скарб зустрічі приватно з Ісусом Христом в каплиці користати частіше
* Вірність тайні Сповіді. Виникають труднощі мати постійність в Тайні Сповіді, особливо для Сестер, котрі знаходяться у місцевостях, де обслуговоють тільки одружені священики. Варто подумати над тим, чи можна домовитися з настоятелем монастиря, щоб регулярно приходити до спільноти Сестер на Тайну Сповіді, наприклад раз на два тижні, чи раз на місяць.
* Більше користати з духовного читання. Зараз є багато гарних книжок. Моя порада з власного досвіду: в одній Провінції кожен дім купував ті самі книжки для спільноти. То зараз в Провінції знаходимо по 20-30 копій тих самих книжок. Доми закриваються, і ніхто не хоче бібліотеку, бо все з бібліотеки вже в них. Заохочую вас подумати про обмін книжками. Поговоріть про це між собою, щоб не накопичувати ті самі книжки, а, натомість, користуватися ширшим вибором книжок в Провінції.
* Духовні заходи: в Україні є сучасні провідники, різні коференції, гарні курси на духовні теми, семінари. Будьмо уважні, щоб не завжди ті самі Сестри ходили на різні конференції, а ті Сестри, що займаються обов’язками в дома, чи в захристії не беруть участі, тому що до них про ці події інформація не доходить. Також, буває часто проблема не в тому, що настоятелька не інформує, але в тому, що вона не заохочує менше відважних сестер, і тоді народжуються кривди - декого потрібно зупиняти, а декого заохотити.
Переходжу із духовного стану на апостолят та місії. У Вашій Провінції Співстраждання Матері Божої є гарний розвиток нашої Харизми. Ви відповідаєте на багато різних викликів по цілому світі.
Перше: Сто років тому Бог та духовне життя для емігрантів були на першому місці в їхньому житті. Зараз ситуація інша – емігранти не шукають Бога, бо шукання щораз більшого матеріального добробуту не залишає їм часу на молитву, на Церкву. Ми, Сестри, повинні постаратися допомогти емігрантам зрозуміти помилковість такої життєвої позиції. Потрібно шукати підхід, щоб показати їм, що життя з Богом необхідне. Тобто парафіяльна катехизація потрібна всім віковим категоріям.
Друге: Якщо часто зароджується почуття, що ми менше потрібні мирянам, зокрема у гарно організованих парафіях, то натомість, владики, які розпочинають свої служіння у новостворених церковних структурах, нас шукають! Коли в домі владики є Сестри, які стараються гарно організувати, послухати, послужити, прибрати, тоді Владика може більше посвятитися церковними справами як духовний батько. На мою думку, ми, Сестри Служебниці, маємо допомогти владикам, на першому місці, владикам на новостворених єпархіях-екзархатах. Часто питаю себе: як заохотити Сестер Служебниць, щоб Ви зрозуміли важливість місії - допомогти владикам? Цей апостолят вимагає покори та тихості, що є зірками нашого гербу.
Третє: Шкільництво: садочки, захоронки, праця в католицьких школах. Слід нам подумати. Давайте, щоб інші Згромадження працювали зі старшими учнями, а ми, Сестри Служебниці, будемо зосереджуватися на працю з малими дітьми в захоронках, садочках та парафіяльній катехизації.
Четверте: Сестри-медики дуже важливі в нинішньому часі. Ми покликанні бути захисниками життя - від зачаття до старості. Зараз нам необхідно працювати в державних структурах, щоб бути барометром доброї, християнської опіки.
Переходимо до наступної теми: Cпільне життя.
У кожній спільноті я говорила Вам, що ми не є колективом побожних жінок. Ми є спільнота. яка йде, може і тягне одна одну до Бога, до святості. Одне, що будує спільне життя. це бути разом, ділитися радощами та труднощами, пізнавати одна одну. І наші Конституції дають нам нагоду на це у так званій «рекреації». Але я помітила, що закрадається відкинення спільної рекреації. Мабуть, ми не до кінця зрозуміли важливість та ціль рекреації. Увечері сестри сидять у своїх келіях та мало спілкуються. Буває, що рекреації перетворюються на спільне оглядання вечірніх новин, або балакання біля столу в трапезній. Якщо ця розмова біля столу є ділення, то це рекреація, а якщо розмова – як обмін інформації, тільки з тими, хто біля мене, то це не будує спільноту. Ціль рекреації - будувати спільноту, як і нагода розслабитися від щоденних турбот.
Маю три маленькі пропозиції для будування спільноти:
Перше: Практики «Ділення Божим Словом» або «Lectio Divina» допомагають сестрам у молитві розпізнавати як свою глибину, так і глибину своєї співсестри. Цінімо та продовжуймо цю практику.
Друге: Практика (тижнево чи місячно) ділення в спільноті про власне духовне читання. Залежно від спільноти, одна чи дві сестри діляться змістом прочитаної духовної літератури. Перше за все, це заохотить нас щось прочитати, щоб мати чим ділитися, а тим самим, сприяє цікавій дискусії.
Третє: Ділення після конференції, курсу або сесії, на якbй сестра ходила, щоб всі нового навчилися. і тим самим обмінялися інформацією.
Очевидно, що ініціaтором цих практик є настоятелька спільноти. Початки нового не завжди легкі, але плоди цих практик збагачують усіх.
Дорогі учасниці форуму. ділюся з Вами ще декількома спостереженнями, деякими точками нашого посвяченого життя, які, як я спостерегла, послабилися. і потребуємо підкрутити цю «гайку».
Перше: Відчуваю, що між Сестрами закрадається духу «браку ініціативи». Часто чую: «Cкажіть, що робити, і я зроблю», замість прийти з ініціативою та взятися до роботи. Вважаймо, щоб не сталаcя атрофікація Провінції!
Друге: Я спостерегла, що між Сестрами часом бракує солідарності - кожна сестра сама за себе. Проявляється це в тім, що коли я запиталася сестер про новини в апостоляті співсестер спільноти, звучала відповідь: «Не знаю, це не моя компетенція». Я відчувала едбання про співсестер замість солідарності, зацікавлення, «бо це наше Служебницьке».
Воно також проявляється в тім, що коли сторонні критикують Служебницю, співсестри замість хоч промовчати, ще розпалюють вогонь.
Давайте Сестри, щоб було всім відомо: погано при одній Служебниці про іншу не говориться! Як ми зробимо таку стіну для негативних критик, залишаючи місце поправитися на спільній перевірці у нашій спільноті, то може зникне те, що Папа Франциск називає найгіршою хворобою в Церкві – плітки. Працюймо над тим, щоб всі зрозуміли, що кожна Служебниця поважає та підтримує іншу, а не навпаки.
Дорогі Сестри, у нас в Провінції Співстраждання Матері Божої живий апостолят, гарні доми, прекрасні перспективи, побожні, мудрі Сестри, які бажають служити Богу. Ми маємо за що бути гордими, як і покірними. Саме головне, це - дякувати Богу за всі отримані ласки протягом минулих 125 років.
Всі прагнемо глибших відносин в спільнотах. Вони будуть тільки після глибших відносин з Богом, з тим, хто нас покликав. Бо неможливо, щоб Сестра була тільки «формально» з Богом, а глибоко близько із співсестрою. Тож за словами Блаженної Йосафати: «Намагатимуся якнайкраще виконувати свої щоденні обов’язки, пам’ятаючи, що Бог дивиться на мене, і старатимуся віднайти ласку в Його очах.»
Дорогі Сестри, в нас є дуже правильне бажання виконати Божу волю і то найкраще. Але задумаймося на хвилинку, якщо це так важливо і єдина наша правильна дорога, то невже наш милосердний Бог-Отець не відкриває нам цього на молитві. Тож слухаймо Його голос і не плутаймо його з нашими бажаннями. Найчастіше Божа воля – це не є наше бажання, а навпаки – зовсім щось інакше і несподіване. І виконання Божої волі не завжди приносить радість, легкість, тільки позитивні емоції, це щось глибше – пригадаймо життя Блаженної Йосафати, чи о. Єремії Ломницького, ЧСВВ, чи наших праведних Сестер, яких ми особисто бачили і бачимо.
Надіюся, що ці дні спільної молитви, ділення думками, зустрічі в малих та великих групах додадуть нам сил та впевненості йти далі.
Ще раз вітаю кожну з Вас! Провінційній Настоятельці та цілій Управі щира подяка за організацію подібних зустрічей, де Ви можете більше пізнавати цінити, любити одна одну.
Слава Богу, честь Марії, нам мир!
