Новини
Слово с. Боніфатії Дяків, Провінційної Настоятельки, з нагоди відкриття форуму Провінції /08-04-2016/
Слава Ісусу Христу!
Дорогі сестри, відкриваючи цей форум на тему: «Місія Служебниць: між постійною обновою і вірністю традиції», насамперед хочу привітати дорогих гостей, а саме: Генеральну Настоятельку мати Терезу Слоту. Радіємо, дорога Мати Генеральна, що попри свою зайнятість, Ви все ж знайшли час, щоб бути з нами та свідчити про єдність Згромадження. Щиро вітаємо c. Ольгу Дикий з Провінції Матері Божої Неустанної Помочі з Польщі, пізніше ще долучаться до нас с. Луїза Цюпа і с. Розана Гавдида з Провінції св. Архангела Михаїла з Бразилії. Також вітаю кожну з Вас, дорогі сестри, і надіюся, що ця зустріч Служебниць буде доброю нагодою відновити та поглибити наші стосунки з Христом, наново, у світлі Божого Слова та у дусі наших засновників, переглянути нашу харизму, та з новим запалом знову починати наше служіння.
«Ісус Христос, вчора і сьогодні, той самий навіки!» Він вчора і сьогодні, і також на майбутнє знову запрошує нас до вірності, відданості Його ділу, до служіння тим, хто найбільше потребує. З вірою у Господа, який вибрав і покликав кожну з нас та з любов’ю до нашого Згромадження у цих днях будемо спільно відчитувати Божу волю та шукати шляхи до її здійснення.
Форум - це не капітула, ми не приймаємо зобов’язуючих рішень, але завданням цієї зустрічі є консолідація, будування єдності у різноманітності дарів, через вслухування у Боже Слово та намагання почути одна одну. Завдання форуму: подати інформацію про наше життя і служіння, нові виклики та потреби, труднощі, з якими стикаємося, представити стратегію Провінції згідно з дорученням VI Провінційної Капітули Провінційній Управі.
Наше Згромадження та Провінція готуються до відзначення 125-літнього ювілею, тому бажаємо глибше застановитися над харизмою, перевірити наше служіння та спільно планувати майбутнє. Метою цього форуму є через молитву, застанову та спілкування, шукати те, що будує нас, як Служебниць. Спільно дякувати Богові за Його дари та слухати до чого Він нас запрошує.
Особлива подяка, яку хочу висловити, належить нашим попередницям, бо ми стоїмо на плечах велетнів духа! Тих сестер, які своїм невтомним служінням у далекому минулому в надзвичайно важких обставинах переслідувань, часом у Сибіру, принижень тоталітарного режиму, зуміли зберегти людську та християнську гідність, примножити світло віри та передати молодшим поколінням через свою любов і доброту. Хто з нас не згадує з вдячністю старших сестер, бідненькі доми яких були для нас прибіжищем у скрутні хвилини. Вони завжди були готові нас вислухати, вміли сказати добре слово, потішити, підтримати, завжди мали у закапелку щось добре. Були матерями. Ми маємо з кого брати приклад, щоб могти добре співжити у спільнотах, взаємно прощати образи та не зважати на немочі одна одної. Пригадаймо, з якою посвятою сестри доглядали старших і хворих сестер, як вони цінували час, проведений разом. Ці спомини часто є цілющими і допомагають нам віднайти вірний шлях. Бо світ диктує нам інші правила і за його умовами старші і хворі особи є безвартісними. Що давало їм силу та натхнення у важкі часи? Молитва, перебування перед Євхаристійним Ісусом, взаємна любов… Актуальні на всі часи!
Також радіємо, що за цей час вже 26 років після виходу нашої Церкви з підпілля маємо вихованих та вивчених членів нашої спільноти, які можуть попровадити формацію, взяти відповідальність за загальноцерковні проекти, бути провідниками на парафіях, свідчити Христа у лікарнях, навчальних та соціальних закладах. За все це слід дякувати Богові та бути вдячними нашим попередницям, які дбали про розвиток нашої Провінції через віднову структур, домів, формування спільнотного життя, дбання про вишкіл та формацію сестер. Хтось поклав частину свого життя, як Євхаристію, щоб інші могли зростати, вчитися та будувати майбутнє Згромадження. Це є те, що нам з Вами дало життя і завдяки чому ми сьогодні є членами цієї спільноти. Прийшов час і себе запитати, а який є мій вклад? Як я будую мою спільноту?
Ця зустріч дає нам нагоду, щоб усі сестри нашої Провінції були включені у процеси будування нашого спільного дому. Провінція є такою, якою є я, кожна сестра спільноти! То я будую мою Провінцію через моє спілкування з Христом на молитві, особистій та спільній, то я будую мою Провінцію через прощення моїй співсестрі, через служіння старшим особам у моїй спільноті, може часом і прикрих.
Чи я будую мою Провінцію через те, що роками ношу образи на співсестер? І сама не зростаю і не даю іншим права змінитися…Чи я будую мою спільноту через шемрання, нарікання, поширювання пліток?
Папа Франциск, говорячи про покликання до богопосвяченого життя, звертає увагу на такі аспекти, як близькість та пам’ять. Наслідування Ісуса «зблизька» потребує також взаємної близькості між посвяченими особами і близькості з Божим людом, з його проблемами. Ключовим також є пам’ятати «про мить свого покликання» і в хвилинах труднощів та спокус повертатися до «джерел покликання».
Надіємось, що під час цієї зустрічі поділ інформацією, досвідом, мріями та сподіваннями допоможе нам краще зрозуміти дію Божого Духа, та брати спільну відповідальність за справи, які робимо, чи які нас очікують.
За останніх три роки ми відкрили нові місії, маємо вже певний досвід у служінні, згідно з харизмою Згромадження, досвід успіхів і труднощів. Часом невдачі виникають з обставин, у яких знаходимося, і це нас гартує як спільноту. Але деколи ми самі є причиною негараздів через нездатність почути та прийняти одна одну, поступитись своїм «Я», простити взаємно немочі, через брак любові та комунікації. Маємо тут нагоду молитися, про це порозмовляти і шукати, що є справді важливе у нашому житті. Бо Церква і Божий люд чекають нашого відданого служіння. У теперішніх обставинах війни тисячі вимушено переселених осіб зі Сходу України та Криму, зранені фізично, психічно та духовно… Ми просто зобов’язані працювати над собою, щоб бути вільними особами, відданими Богові, людьми, які не керуються власними амбіціями, але справді готові послужити тим, які найбільше потребують. Не маємо права зупинятися на собі, закриватися у наших домах, у виясненнях стосунків, бо Христос і Церква чекають нас. Недавно з проханням про служіння сестер звернувся до нас владика Михаїл Бубній, Екзарх Одеський і Кримський. Знаю, дорогі сестри, що ми маємо бажання послужити, але неминуче потрібно нам працювати над собою, щоб бути благословенням для тих людей, до яких нас кличе Господь.
Папа Франциск говорить до Богопосвячених осіб: «Якщо твоє серце палає з любові до Ісуса Христа, ти – чудовий євангелізатор. Але якщо не палає, якщо зважаєш лише на організаційні справи, які хоч і важливі, але другорядні, то Твоя Євангелізація не буде успішною».
А що вже говорити про потреби мігрантів, які розсіяні по Європі і не тільки. Перші Служебниці, які заледве відбули новіціят, мали духовну силу поїхати у невідоме: в далеку Бразилію, Канаду. Вони знали, що ніколи не повернуться, не було мобільних телефонів, скайпу, інтернету… Історія повторюється і ми, їхні послідовниці, також до цього покликані.
Дорогі сестри, у приготуванні до цього форуму ми молилися та просили Святого Духа про Його провід, віримо, що цей час у великому пості буде благословенним для нашої Служебницької спільноти. Маємо нагоду принести Богові покаяння за наші невірності та переживши навернення з новим серцем іти до наших спільнот, до нашого служіння, щоб бути Його Служебницями за прикладом Тієї, яка Перша сказала: «Ось я, Слугиня Господня, нехай мені станеться по Твоєму Слову!»
