Новини
Зустріч із дівчатами, які цікавляться богопосвяченим життям
У днях 20-21 лютого 2016 року у Провінційному домі Благовіщення Божої Матері у Львові відбулася зустріч з дівчатами, які цікавляться богопосвяченим життям. Цього разу на зустрічі, яку провела с. Юстина Голубець, були представниці зі Львова, Дрогобича та Перегінська. Молоді особи мали можливість два дні пожити у монастирі і відчути ритм його життя через спільну молитву, спілкування та трапезу зі сестрами.
Через взаємне спілкування і взаємоподіл дівчата відчули присутність Христа, віднайшли мир та душевну рівновагу. Заохочені, за прикладом Преподобної Йосафати, йти відважно вперед, незважаючи на труднощі, які може поставити життя перед ними. Бо тепер знають, що не є самі, а мають українську заступницю в небі, яка перед своєю смертю сказала: «Моїм обов’язком є молитися за кожну з вас».
Для того, щоб віднайти своє покликання в житті, не можна стояти на місці, а потрібно робити певні кроки, які зможуть нас наблизити до Божого задуму, який був ще перед віками щодо нас. Саме так можна віднайти те правдиве Щастя, яке приготував нам Господь. «Не бійся! Тільки віруй», (Мр. 5, 36) - закликає Господь у Євангелії, додаючи, - «що людям не можливе, Богові все можливе» (Мт. 19, 26).
с. Юстина Голубець, СНДМ
Дівчата пишуть про зустріч
Мене звати Василина і я, звісно, виховувалась у християнській сім’ї. Вперше захотіла піти у монастир у 16 років, але так вийшло, що не пішла. З того часу мала великий досвід пошуку себе, пошуку своєї релігії і віри. У свої 19 років дійшла до твердого висновку і впевненості у тому, що християнство – це правдива віра, котра є сповнена любові, радості і жертовності.
Коли йшла на цю зустріч, я нічого не очікувала, але мала страх. Проте, і сумніви, і страх розвіялися після першої спільної молитви, і запізнання присутніх дівчат. Потім спільна вечеря, де яскраво бачиш, що Сестри Служебниці є дуже веселі і привітні люди, які наповнені Божою любов’ю і радістю.
За два дні вповноті відчувала світлу радість і присутність щастя. І вранці після утрені та Служби Божої, після спільного зі сестрами сніданку впіймала себе на думці про те, така щаслива і спокійна останній раз була на Великдень… Я тішуся, що була тут!
Дуже вдячна Вам і Богові за ці незабутні вихідні. Враження від цієї зустрічі чи радше я б її назвала «манрівки у пошуку відповіді», надзвичайно позитивні. Насправді, дуже багато переосмислюєш, споглядаючи, як діяв і діє Господь протягом твого життя... і в цих вихідних я могла вкотре в цьому переконатись.
Фраза, яка була зі мною протягом цієї мандрівки, водночас дуже проста, але дуже змістовна для мене: «Довіряй Богу...» Майже на кожному кроці я її чула у своєму серці. А загалом спільна молитва, спільна трапеза та розповіді про життя першої Служебниці Йосафати Гордашевської оповили мене дуже мирною та спокійною атмосферою, додали сили, або, якщо можна так сказати, немовби перезарядили і сповнили натхнення долати все нові й нові труднощі, і щораз ближче робити кроки на зустріч Богові.
Марія
